Палац Грабянок (Остапківці)

друга половина ХVIII ст. — перша половина ХХ ст.

Палац в Остапківцях був головною резиденцією Тадеуша Грабянки — відомого подільського містика, масона та ілюміната, чия постать оповита таємницями й легендами. На жаль, палац був зруйнований у ХХ столітті, і до наших днів збереглися лише його руїни.  

МИНУЛЕ

Село Остапківці, розташоване в мальовничій долині річки Смотрич на Городоччині, зберігає чимало прадавніх таємниць. Корені цього поселення ведуть у глибину 14-15 століть.

Кілька століть тому посеред Остапківців височів один із замків магнатів Гербуртів. Пізніше, через шлюб Сюзанни Гербурт, Остапківці відійшли Стадніцьким як посаг. А через шлюб Терези Стадніцької з Тадеушом Грабянкою – Грабянкам.

Останнє подружжя перебудувало замок, який на той час вже не мав жодного оборонного значення, на більш комфортний палац. Причому укріплення розібрали не повністю – частину замку вбудували у нову споруду. Зокрема, головна зала палацу, яка отримала назву «Кам'яна», залишалася ще від часів гербуртівського замку. При палаці були: парк, оранжерея, різні будинки житлового та господарського призначення.

Як виглядав палац за часів Грабянки можна побачити на портреті його дружини Терези Стадніцької, написаної на її замовлення у 1819 р. відомим польським художником Йозефом Пічманом. Пані Тереза зображена на тлі свого палацу, який добре видно за її спиною. 

Зараз цей портрет зберігається в одному з музеїв польського містечка Лів. Будинок, де розташований музей, звели коштом Тадеуша Грабянки, який тоді був старостою лівським.

Історична постать Тадеуша Грабянки є досить цікавою – у світі його називають подільським містиком, масоном та ілюмінатом. Тадеуш Грабянка залишив чималий слід у світовій історії, і саме його польський письменник Адам Міцкевич колись називав фундатором польського месіанства. 

У сво­їй вкри­тій та­єм­ни­ця­ми ді­яль­нос­ті Гра­бян­ка час­то хо­вав­ся за різ­ни­ми псев­до­ні­ма­ми. Впро­довж три­ва­ло­го ча­су на­віть по­мил­ко­во вва­жа­ло­ся, що «граф Ка­лі­ос­тро» — один із «нік­ней­мів» па­на Та­де­уша. Нас­прав­ді «Ка­лі­ос­тро» — то зов­сім ін­ша лю­ди­на. Гра­бян­ка ж най­більше пред­став­лявся як граф Ос­тап — на честь сво­єї го­лов­ної ре­зи­ден­ції в се­лі Ос­тапків­ці.

Постать польського шляхтича, який у 18 столітті народився на Поділлі, і досі цікавить істориків і краєзнавців, але здебільшого зарубіжних. Українських джерел про графа, що здійснив свого часу вагомий вплив на політику усієї Європи, не так і багато.  

У 2024 році вийшла друком книга історика і журналіста Дмитра Полюховича «Тадей Грабянка – король ілюмінатів».

Детальніше про цю подію можете дізнатися тут.

СУЧАСНІСТЬ

Від палацу Грабянок до наших днів не залишилося й сліду. Повністю уцілів лише довжелезний мурований паркан, що колись охоплював по периметру величезну садибу.  

А на місці величного палацу зараз стоїть чималий тваринницький комплекс, який вже багато років пустує. 

Сьогодні найцікавішою архітектурною пам'яткою села є храм св. Миколая (1857). Від більшості сільських храмів Поділля він відрізняється досить цікавою архітектурою у стилі класицизму, що абсолютно нетипово для сільських православний церков. А от для костелів – навпаки. Постав він коштом Мартіни Грабянки-Залеської – онуки Тадеуша Грабянки. Вірогідно вона ж затвердила проєкт, більш наближений до римо-католицького костелу. На жаль, за комуністів, коли церкву використовували у госпадарських ціллях, вона втратила головну баню та дзвіницю зі шпилем, а пізніше селяни вкрили її стіни ще й цементною «шубою».

Зі спадщини нащадків Грабянки уцілів і старий водяний млин. Точна дата його побудови невідома, але судячи із низки архітектурних деталей це середина ХІХ століття. Тобто млин з'явився за господарювання тут Мартіни Грабянки-Залеської. Місцеві теж стверджують, що постав він практично одночасно із вище згаданою церквою св. Миколая.