Декілька архівних світлин Антонін з часопису "Wieś Ilustrowana", 1911 рік (з сайту ВВС NEWS Україна):

У другій половині ХІХ століття Антоніни перейшли у власність Потоцьких. Під кінець ХІХ століття Юзеф Миколай Потоцький ініціював перебудову давнього палацу в необароковому стилі. Це суттєво змінило образ усього маєтку. У 1897 році зупинилися на проекті тоді відомого і шанованого французького архітектора Франсуа Арво, який оселився у Варшаві і працював на замовлення різних магнатів. 

Проект Арво полягав в архітектурному врівноваженні комплексу споруд. Прибудову здійснили у правій частині комплексу. Для симетрії підвищили також лівий корпус, перебудували дах усього маєтку, реставрували бібліотечний корпус, стіни всередині оббили шовком. Завезли нові меблі з Англії. Розширили передпалацовий майдан, для чого довелося перенести громадську дорогу, що проходила поруч. 

У 1900 році маєток оточили новим парканом з чавунними вставками між мурованих стовпчиків з новою в'їзною брамою висотою 10 метрів. Паркан оздобили ліпниною з маскаронами, вазами, гербовими щитами Сангушків, Потоцьких і близьких до них родів та іншими декоративними елементами. 

Після цих робіт антонінський палац став направду величезною представницькою резиденцією Потоцьких. 

Але в 1905-1908 роках весь комплекс у чергове перебудували і надали ознак необароко. Автором ідеї став віденський архітектор Фердинанд Фелнер. 

Повній заміні підлягала головна вхідна частина комплексу. На її місці збудували дуже привабливих форм і обрисів двоповерховий корпус, який нагадував дух віденської забудови ХІХ століття. Над вхідними арками вивищувався балкон, вихід на який відбувався з другого поверху. Корпус накрили мансардним дахом, прикрасили бароковим декором. Знову перебудували дах усіх споруд, щоб комплекс виглядав гармонійно. 

Відповідної зміни зазнав декор інтер'єру. Його прикрашали пишно оздоблені каміни, дерев'яні різьблені сходи, ліпний декор стель і стін. Про щедру колекцію порцеляни, позолоченого і кришатлевого посуду, мармурових виробів і говорити не доводиться. На стінах висіли портрети представників роду Потоцьких, а також великі картини відомих європейських малярів. Була окрема колекція опудал звірів, впольованих в Африці. Головний зал палацу наповнили меблями у стилі рококо. Стіни різних кімнат були оббиті дорогими позолоченими тканинами, шовком тощо.

Бібліотека розміщувалася у двох залах і налічувала 20 тисяч томів. Особлива частина книгозбірні – 1500 витончених цінних видань, що були однією з кращих подібних колекцій в усій імперії. Окремо виділялася збірка старих рідкісних англійських, французьких, італійських та польських гравюр. Пишалися власники колекцією перських диванів, турецьких гобеленів. Окремо оберігали збірку меблів і речей з корецького і заславського замків. Внутрішнє оздоблення палацу Потоцьких в Антонінах мало високу мистецьку вартість й історичну цінність. 

Важко повірити, але це фото було зроблене у 1907 році в Антонінах, зараз маловідомому і невеликому селі на Хмельниччині, що раніше було культурним центром.

Цей населений пункт від XVI ст. був відомий як Голодьки, належав родині Острозьких, Заславських, Любомирських, Сангушків. Останніми власниками були Потоцькі. 

У 1760-х роках Барбара Уршуля Сангушкова, власниця села Голодьки, передала його в довгострокове користування регенту коронної канцелярії Ігнацію Мальчевському, чоловіку її сестри Антоніни. Він звів родинний маєток, що складався з декількох двоповерхових будівель, заклав парк і переназвав село на честь своєї дружини.

Головною окрасою і тим, що насправді прославило маєток Сангушків, був парк, в якому росло дуже багато рідкісних екзотичних рослин, тут налічували близько 3500 видів квітів, кущів і дерев.

На початку ХІХ століття двір трохи перебудували. З'явилася каплиця з великим куполом та кілька додаткових невеликих споруд, серед яких китайський павільйон, стайні для коней, корпус під бібліотеку.   

«Антонінський палац був надзвичайно доглянутим і вважався найкращою резиденцією на тодішніх кресах», – наголошує експертка Оксана Лобко у Файному подкасті.

Зображення з книги Романа Афтаназі "Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej" (з сайту "Хроніки Любарта"):

Зараз Антоніни - невелике село в Хмельницькій області, де про минулу велич мало що нагадує.

Від колишнього маєтку Потоцьких збереглися лише колишні стайні та гараж, парадна брама, колони огорожі з гербами і кілька службових вілл, зведених на зламі ХІХ і ХХ століть, що будувались для управляючого, водіїв, ветеринара та інших. На жаль, зараз вони у занедбаному стані.