Палац Маковецьких (Михайлівка)
початок XVIII ст. — початок XX ст.
Палац Маковецьких у селі Михайлівка, що в Кам'янець-Подільському районі, був одним із найяскравіших прикладів неоготичної архітектури на Поділлі. На жаль, як і багато інших шедеврів того часу, палац не пережив буремні історичні події початку ХХ століття і був знищений.
МИНУЛЕ
Відомий дослідник кресових палаців колишньої Речі Посполитої Роман Афтаназі, у ІХ томі своєї праці "Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczpospolitej" пише, що колись Михайлівка називалася Свистівка (Швистівка). Свистівка була одним з найдавніших подільських сіл - і про це до наших часів нагадують бронзові та кам'яні вироби, старовинні грецькі, римські та польські монети, які подекуди ще трапляються селянам на обійстях і полях.
В XVII столітті навколишні землі були власністю почергово Костянтина, Петра та Міхала Володийовських гербу Корчак. Анна Володийовська отримала Свистівку в якості приданого, коли побралася зі Станіславом Маковецьким, міським суддею Кам'янця.
На початку XVIII ст. Свистівка входила до Блищанівських маєтностей. Близько 1720 р. її успадкував власник маєтностей, червоногрудський скарбник Міхал Маковецький гербу Помян. Саме Міхал розпочав будувати у селі оборонний замок і перейменував поселення на свою честь: була Свистівка - стала Михайлівка.
Після Міхала Михайлівкою та містечком Шатавою володів його син Стефан Маковецький (близько 1730 - 1801), барський конфедерат і маршалек кам'янецького сейму. Стефан закінчив справу батька - добудував замок, оточений з трьох боків ставками, укріпив споруду валами й баштами.
Наступним власником села був син Стефана, ушицький хорунжий Ян Людвік Маковецький. Часи були вже спокійніші, особливої потреби у валах і стрільницях не спостерігалося - тому Ян Людвік взявся переробляти дідівський замок у більш пристосоване для мирного життя приміщення.
Дітей у Яна Людвіка не було, тож всі свої володіння він записав племіннику Нарцизу Едварду Маковецькому (1786-1868), одруженому з Соломією з Качковських. Далі вже Михайлівка відійшла до його сина - Миколая Ксаверія Маковецького (1820-1862), і сталося це ще за життя Нарциза Едварда. Миколай Ксаверій був одружений з Амелією Гловацькою (1821-1915), і останнім власником Михайлівки був їхній син Стефан Леон Маковецький (1860-1949).
Миколай Ксаверій, використовуючи пивниці та певну частину мурів колишнього замку, звів у Михайлівці розкішний неоготичний палац. Сталося це в середині ХІХ століття. Стіни споруди були з гладкого каменю. Будівництво тривало 12 років. Всі архітектурні деталі, дуже старанно виконані, були справою рук місцевих каменярів і майстрів. Імені автора проєкту, на жаль, невідомо.
Загалом будівля складалася з двох частин. Старішим був двоповерховий, прямокутний, більший за розмірами корпус. Вздовж західного і східного фасадів другого поверху тягнувся балкон з кованою балюстрадою.
Старих світлин палацу збереглося, на щастя, чимало. Значно гірша ситуація з палацовими інтер'єрами: навіть більш-менш докладних описів не збереглося. За згадками тих, хто пам'ятав Михайлівку до руйнівного 1914 року, палацова каплиця була на першому поверсі палацової вежі. В підземеллях були родинні поховання. На першому поверсі головного корпусу були розміщені репрезентаційні кімнати, серед яких - велетенський салон та салони поменше, з цінними картинами на стінах, з гарними стильними меблями.
Зображення палацу Маковецьких з книги Романа Афтаназі "Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej", том ІХ. (з сайту Замки та храми України):
Надзвичайно великою була також їдальня - і стіл, що стояв посередині, відповідав розмірам приміщення. Їдальню прикрашали родинні портрети Маковецьких.
В Михайлівці зберігалася також дуже цінна бібліотека з книжками на різних мовах, зі стародруками і більш сучасними книжками з ХІХ та ХХ століть. Головною темою бібліотеки була ботаніка та природа - цим дуже захоплювався Стефан Леон Маковецький, теоретик та популяризатор ландшафтного дизайну. Маковецький й сам написав не одну книгу на цю тему. 110 томів з цієї книгозбірки власник зміг врятувати і перевезти до Львова, пізніше їх було подаровано Національній бібліотеці Польщі.
Палац з'єднувався довгою критою заскленою галереєю з височезною оранжереєю, яка розміщувалася трошки нижче. Саме тут Стефан Леон Маковецький вирощував безліч видів екзотичних рослин - деякі з них пізніше висаджувалися в парку. В оранжереї росли й розкішні апельсинові та лимонні дерева, які плодоносили.
Розкішний парк тягнувся на багато гектарів і зусібіч оточував палац. На ставку був павільйон для купання. Дістатися цієї альтаночки можна було завдяки містку, перекинутому через канал.
В парку росли не лише дерева з усієї Європи, а й плоди селекційних вправ С. Л. Маковецького - він експериментував з породами, виводив щось своє. Про все це писав у своїх наукових працях. Йому успішно вдавалося пересаджувати навіть дерева віком в кілька десятиліть.
Як зазначає Р. Афтаназі, наприкінці Першої світової війни палац, який був розграбований ще на початку військових дій, було підірвано динамітом.
СУЧАСНІСТЬ
Від минулої величі палацу не залишилось нічого. Є лише мурована огорожа, кам'яний грот, в якому тече джерельна вода, ставок і парк, що розташований поблизу річки Гниловодки.
Зарах Михайлівський парк - пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення в Україні. Його площа складає 15 га.
